Пастелій Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Пастелій
Народився21 січня 1741(1741-01-21)
Пастілки, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер1799
Мукачево, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ПохованняМукачево
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльністьісторик церкви
Знання моврусинська і російська

Іван Пастелій (27 січня 1741, село Мала Пастіль, (тепер Пастілки Перечинського району Закарпатської області) — 1799, Мукачево) — український педагог, історик, літератор і громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіту здобув в Ужгороді, Будині і Ягру. Був професором Мукачівської богословської школи, священиком, каноніком. Автор кількох історичних праць латинською мовою.

З 1787 року по 1790 рік він був генеральним вікарієм Списького вікаріату з осідком в Кошицях, який входив до складу Мукачівської греко-католицької єпархії, яка тоді займала територію, тепер розділену між чотирма державами Україною, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, а тоді була під юрисдикцією Мукачівської греко-католицької єпархії.

Творчість

[ред. | ред. код]

З його історичних робіт виявлено «Історію Мукачівської єпархії» (додаток до праці М. Лучкая «Історія карпаторусів») та «Про походження русинів». У цих працях (зокрема другій) велика кількість матеріалу стосується історії закарпатських лемків. З художніх творів відомий сатиричний вірш «Піснь пастиря душевного», написаний народною лемківською говіркою. Тут перші букви кожної із строф складають прізвище автора.

Творчість І. Пастелія позитивно оцінив Іван Франко в праці «Карпаторуське письменство», назвавши Пастелія «чоловіком вільнодумним».

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]